Біб
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:13, 27 червня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Біб, бобу, м. 1) Раст. Бобъ, Vivia faba L. Чуб. V. 1157. 2) Дати бобу. Задать, поколотить. Як дам тобі бобу, то й крикнеш «пробу!» [вмѣсто «про-бі»] Ном. № 3633.
Взяв доброго бобу. Былъ сильно побить. Чуб. ІІ. 524. Дав йому бобу залізного ззісти. Застрѣлилъ? Задалъ непосильную задачу? Ном. № 4186. Ум. Бібик, бобик, бобок, бобичок. Ув. Бобище. ЕЗ. V. 149.
