Щелепа
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:21, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Щелепа, -пи, ж. Челюсть. Левиц. Пов. 339. Він йому розбив голову ударив кінською щелепою. Міус. окр. Як не перестанеш лаяться, до я тобі щелепи роздеру. Козел. у.