Сокира
Сокира, -ри, ж. 1) Топоръ, сѣкира. Часть ея: жало — лезвіе, борідка — задняя часть лезвія, носок — его передняя часть, щоки — бока, голова — часть возлѣ обуха, ухо — дыра, въ которой укрѣплено топорище, ручка, держално — топорище. Сим. 24. У гуцуловъ: вістрє = жало, части его также носок и борідка, выше — плече, возлѣ обуха — шия, пазуха = ухо, топорище — топорище. Шух. І. 175. 2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 379. Ум. Сокирка, соки́рочка.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Соки́ра, топір, топірець, бартка — знаряддя праці, призначене для рубання і тесання. Використовується також, як холодна зброя. Сокира — клин, виготовлений зазвичай із сталі, з отвором, в який вставляється топорище. Протилежний від клину бік сокири називається обухом. Його можна використовувати, як молоток. Сокира — одне з найдревніших знарядь людини. Її використовували вже десятки тисяч років тому. Найдревніші сокири виготовлялися з каменю і топорища до них прив'язувалися. Мідні, бронзові, залізні й стальні сокири з'являлися відразу ж, як лише розвивалися відповідні технології. Сокира — приклад простого механізму, клину або подвійної похилої площини. Завдяки такій будові зменшується зусилля, яке вимагається від лісоруба або теслі. Крім того, топорище діє, як важіль, що дозволяє збільшити зусилля, яке прикладається до клину. Іноді, при тесанні, використовується не повна довжина топорища. При цьому зменшується ефективність, але збільшується точність.
Ілюстрації
|
|
|
|
Див. також
Сокира -и, ж.
Знаряддя для рубання і тесання, що являє собою насаджену на дерев'яний держак залізну лопать з гострим лезом з одного боку та обухом – з іншого. || Такий предмет як старовинне знаряддя страти і як один із давніх видів зброї. Вигострювати сокиру.
Сокира
(знаряддя для рубання й тесання); тупиця, тупець, тупак (тупа сокира); тесак (для тесання); колун (важка, з тупим клинуватим лезом сокира для розколювання колод і дров)
СОКИРА
и, жін. Знаряддя для рубання і тесання, що являє собою насаджену на дерев яний держак залізну лопать з гострим лезом з одного боку та обухом — з другого. По обіді Гнат узяв сокиру та подавсь на подвір'я лагодити пліт (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 33); Матвій нарубав вербових кілків і сокирою вбиває їх у берег (Михайло Стельмах, I, 1962, 452); Як ішов [Давид] у хату, взяв вила-трійчатки й поставив у кочергах. А під лавою сокира — хай тільки поткнуться [нападники]! (Андрій Головко, II, 1957, 135); * У порівняннях. — Мовчи! — писнула пані, наскакуючи.. Та зо всього маху, як сокирою, стару по обличчю! (Марко Вовчок, I, 1955, 136); — Совинський на дочці Польського оженився ... взяв плащувату циганку, з таким носом, як сокира... (Панас Мирний, I, 1949, 249); Застряв [Янек] у юрбі, як сокира в деревині, і не міг ані рушити далі, ані повернутися до пана (Зінаїда Тулуб, Людолови, І, 1957, 5);
// Такий предмет як старовинне знаряддя страти і як один із давніх видів зброї. Прийшов і кат з сокирою, найнятий татарин, котрого Вишневецький держав при своєму дворі (Нечуй-Левицький, VII, 1966, 136); Для озброєння війська в царських майстернях виготовлялись пластинчаті панцирі, бронзові гостроверхі шоломи, луки й бойові сокири (Історія СРСР, I, 1957, 13).
Ілюстрації
|
|
|
|
