Павук

Павук, -ка, м. 1) Наукъ, Arachnea. — волоський. Тарантулъ. Вх. Пч. І. 7, 16. 2) = Павич. Черниг. у. 3) — летючий. Бабочка мертвая голова. Драг. 12. Ум. Павучок.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ПАВУК, а, чол.

1. Членистонога тварина з отруйними залозами, що звичайно живиться дрібними комахами, вловлюючи їх у виткану нею самою павутину. Звичайний павук (Araneida) — один з найчисленніших мешканців на землі (Наука і життя, 12, 1965, 50); На воді ряска, немов руда кора, по ній стрибають довгоногі павуки, перебираючись через уламки листу та комишу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 265); Хто навчив сірого павука на кущі дикої малини сплести таку тонку мережану сітку? (Олесь Донченко, VI, 1957, 319); * Образно. Перед її очима весь час стояв.. фашистський літак з чорними павуками на крилах (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 368); * У порівняннях. Одна Параска, як павук, замотавшись у свою павутину, не виходить з хати (Панас Мирний, IV, 1955, 53); Крутяться колеса млинові в густому тумані, а здається химерно так: немов великий водяний павук плазує з ставу на греблю (Андрій Головко, II, 1957, 206).

2. перен., розм. Той, хто експлуатує інших, відзначається жорстокістю, підступністю, хитрістю у ставленні до кого-небудь. Пізнавав [Рафалович] повітових павуків по їх сітях і повітових сатрапів по тих слідах їх пазурів, які стрічав на своїх клієнтах (Іван Франко, VII, 1951, 226); Мелітару знову незадоволено подумав, що сказав надто багато цьому хитрому павуку (Михайло Чабанівський, Балкан, весна, 1960, 106).