Мурчати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:09, 28 листопада 2013; Федорових Ксенія (обговорення • внесок)
МУРЧАТИ, чу, чиш, недок.
1. неперех. Те саме, що муркотати
1. "Слухаю я — і борсук у норі мурчить" (Словник Грінченка); "Мурчав ситий кіт, жмурив проти сонця зелені очі" (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 39).
2. перех. і без додатка, перен., розм. Те саме, що мурмотати
1." У вікно загляне [Мафтей], чомусь у печі довбає довго і все мурчить щось про себе" (Гнат Хоткевич, II, 1966, 93);" — Говори, Тучинський, не мурчи. Нічого поглядати на мене" (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 189); — "Іди, іди, поки не дав, — сказав той, скручуючи цигарку.. — Не мурчіть, я маю діло" (Іван Микитенко, II, 1957, 253).
Ілюстрації
 |
|
|
|
|
