Амбиція

Амби́ція и Амбі́ція, -ції, ж. Амбиція, тщеславіе. Желех.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) АМБІЦІЯ, ї, жін. Самолюбство; гордість; честолюбство. Мені здається, що сама амбіція не доведе чоловіка до того, щоб силкувався знати все ліпше від когось іншого (Іван Франко, III, 1950, 257); Його плебейську амбіцію вже відтепер люди не кривдили, його поважали (Агатангел Кримський, А. Лаговський, І, II, 1905, 100). ♦ Полізти (вдаритися і т. ін.) в амбіцію — дуже образитися. Тут Карпо поліз в амбіцію, вийшов на місце голови [зборів] й давай лаятись (Юрій Яновський, II, 1958, 312). Фразеологічний словник української мови уда́ритися (полі́зти) в амбі́цію. Підкреслено виявляти образу, незадоволення внаслідок враженого самолюбства. — Що?! — Кажу — поженимось… Я ж не малолітній,— вдарився Остап в амбіцію (М. Ю. Тарновський); Тут Карпо поліз в амбіцію, вийшов на місце голови (зборів) й давай лаятись (Ю. Яновський).

Словник іншомовних слів амбіція; ж. (лат., честолюбність, пиха, від обходжу, домагаюсь) гонор, чванливість.

Словник синонімів української мови САМОЛЮБСТВО (підвищене почуття власної гідності, пов'язане з честолюбством), САМОЛЮБНІСТЬ рідше;АМБІЦІЯ, АМБІТНІСТЬ рідше (ужив. несхвально). Часом, переступивши через власне самолюбство, Марися Павлівна проситься на урок до Ганни Остапівни, щоб повчитись (О. Гончар); Ображене самолюбство пекло його серце (О. Донченко); Вона ж надто рішуче відкинула нашу пропозицію. Фальшива амбіція перемогла (О. Кобилянська); Занадто поважно трактував (емісар) власну особу, аби встрявати у дрібні суперечки чи виявляти непотрібну амбітність (П. Загребельний).

Ілюстрації