Жнива
Жнива, жнив, ж. мн. 1) Жатвенный сборъ. Тільки зворуши землю уміючи да посій до ладу, будуть колись добрі жнива на Вкраїні. Хата. XV. 2) Жатвенная пора. В жнива швець шиє, а вона ходить на поле жать. Рудч. Ск. У жнива той чоловік і жінка вийшли у поле жать. Рудч. Ск. 3) Доходное время. Тепер у мірошника жнива: води багато по дощеві, є чим молоти. Каменец. у.
Зміст
Сучасні словники
ЖНИ́ВА́, жнив, ж. мн.
1.Жатвенный сборъ. Тільки зворуши землю уміючи да посій до ладу, — будуть колись добрі жнива на Вкраїні. Хата. XV.
2.Жатвенная пора. В жнива швець шиє, а вона ходить на поле жать.Рудч. Ск. У жнива той чоловік і жінка вийшли у поле жать. Рудч. Ск.
3.Доходное время. Тепер у мірошника жнива: води багато по дощеві, є чим молоти. Камен. у.
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 538.
ЖНИ́ВА́, жнив, мн.
1. Пора збирання хлібних рослин. Одного разу, саме в жнива, коли всі з дому позабиралися в поле, бідний Мурко ходив голодний по подвір'ю (Іван Франко, IV, 1950, 82);
// Збирання хлібних рослин серпами, косами, машинами. Спішно піднявшись на ранній зорі, 3 косами йшли на жнива косарі (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 427); — Через три дні починаємо жнива, — визначив [Климчук] спокійно, по-хазяйському (Яків Качура, Вибр., 1953, 248);
// перен. Про час напружепої роботи де-небудь. [Ком. флагмана:] Коли сьогодні повернемось до Севастополя, то якраз потрапите на жнива (Олександр Корнійчук, I, 1955, 71); Роман Блаженко теж надягає на міни додаткові заряди, і рана йому не заважає в цій роботі. — Я стидав би ся, — каже він, — сидіти згорнувши руки, коли всім навколо такі жнива (Олесь Гончар, III, 1959, 55).
2. рідко. Те, що вродило; урожай. [Тірца:] Прийде ворог і розоре землю, насів збіжжя і збере жнива (Леся Українка, II, 1951, 151); Ори [хліборобе] її [землю], засівай, збирай багаті жнива (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 30).
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Вірші
ЖНИВА
Жнива — то найважча робота.
Машини натомлюють шлях,
Як краплі гарячого поту,
Пшениця у сірих мішках.
Хліб наш насущний...
Лани пшениці. Ні кінця, ні краю.
Пливуть комбайни й тануть вдалині.
Село жнивує. Хліб село збирає —
Пережива найрадісніші дні.
І сон утік. І спека не змагає,
І призабуто враз про вихідні.
Село жнивує. Урожай збирає,
Біжать валки по золотій стерні.
А ген, де жовта курява витає, —
Шоферські траси до токів лягли.
І бригадир на обрій поглядає:
— Хоча б дощі оце не почали…
…Село жнивує. Хліб село збирає,
Щоб ми в достатку на землі жили.
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Приказки
Дощ іде не там, де ждуть, а там, де жнуть, не там, де просять, а там, де косять
Буде той голодний, хто жнивами холодочка шукає.
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
СВЯТО ПЕРШОГО СНОПА
- Свято першого снопа — урочисте відзначення початку жнив. Вийшовши в поле на зажинки, господиня розстеляє скатертину або рушник із хлібом-сіллю та свічкою. Тричі кланяється ниві, промовляючи: «Дай, Боже, легко почати, а ще легше дожати». Жнива починають у «легкі» дні: вівторок або п'ятницю. Починати косити мусить найшановніший в селі чоловік, який уславився як найкращий хазяїн. Щоб не боліла спина, за пояс втикають гілку ясеня або дуба.
- Подекуди перший зажинок (дві жмені) господиня кладе навхрест на обочині, і вони мають так пролежати до кінця жнив.
Перший сніп ставлять у хаті на почесному місці під образами (у червоному куті). Він обмолочується окремо, зерна з нього святять у церкві, а перед сівбою їх змішують із насінням. Соломою з першого снопа годують худобу, аби не хворіла, а корови щоб давали багато молока.
- Крім зажинків, існує ще й обряд «закрутки», щоб рука лихої людини не могла зіпсувати хліба: одна з жінок, узявши жменю колосся, закручує його вузлом. Інші цього часу співають відповідних пісень.
- Обжинки — старовинний народний звичай святкування закінчення жнив, що покликаний забезпечити майбутній багатий урожай!
- В останній день жнив женці збираються гуртом і під обжинкові пісні в'яжуть останній сніп. У цьому снопі зібрана вся життєдайна сила поля, він має назву дідух. Його прикрашають калиною, квітами, перев'язують стрічками й урочисто заносять до хати. На Новий рік його ставлять на покуті, а виходячи в поле для першого засіву, домішують до насіння вимолочені з нього зерна.
- Не можна оминути й обряду завивання Спасової бороди. «Бородою» слугує невелика кількість нескошених колосків, що їх залишають у полі, розраховуючи таким чином забезпечити плодоріддя на наступний рік. «Бороду» перев'язують червоною ниткою або стрічками, кладуть біля неї скибку хліба, сіль і склянку з водою, співаючи:
- Оце тобі, борода, Хліб, сіль і вода!
- Оце тобі, борода, Хліб, сіль і вода!
- Далі, пригинаючи цей жмут («бороду») колоссям донизу, витрушують його і приказують: «Роди, Боже, на всякого долю, і бідного, й багатого». До речі, це пояснюється такою легендою. Коли Христос не ходив ще по землі, колос жита і пшениці був на всю довжину соломи. Якось Господь з апостолами Петром і Павлом прийшов у подобі жебрака до одного господаря. Замість хліба господиня взяла сирого тіста й кинула в очі Господу. Господь розсердився і сказав, що більше ніколи не буде родитися хліб. Але собаки почали вити, Господь зжалився і залишив на їх долю колосок. Тому селяни кажуть: «Ми собачу долю їмо, а колись колос ішов аж до землі».
- Довкола «бороди» водять хоровод, танцюють, співають. Це символізує годування землі на знак вдячності за те, що вона родить.
- По закінченні жнив женці качаються по полю, щоб спина не боліла. Жінки ж ворожать на врожай, тричі кидаючи позад себе серпа: як удариться гострим кінцем об землю, то наступного року буде врожай, а як удариться тупим або держаком, то це поганий знак.
Наступне дійство пов'язане з виплітанням вінка зі збіжжя, що ним увінчують голову обраній дівчині-жниці (як правило, найліпшій робітниці) — «княгині» («царівні», «княжні»). Подальші дії полягають у поході під спів пісень до двору найкращого господаря, складання йому обжинкового вінця (як символ достатку й радості), виспівування відповідних бажань. Після цього починається пригощання і частування женців із танцями та піснями.
Ілюстрації
_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Медіа
Див. також
(Посилання на сторінки цієї Вікі)
Див. Довідка:Стиль
Джерела та література
Див. Довідка:Стиль
Зовнішні посилання
Див. Довідка:Посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{Педагогічний інститут}}}]]