Колос
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:45, 6 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Колос, -су, м. 1) Колось. Колос повний гнеться до землі, а пустий догори стирчить. Ном. № 2472. Шумить золотим колосом пшениця. Левиц. І. 77. 2) Часть косы (орудія), находящаяся передъ ея концомъ, носкомъ. Шух. І. 169. Ум. Колосо́к.
