Ґерґотати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 19:23, 30 жовтня 2013; Viktor1960 (обговорення • внесок)
Ґерґотати, -ґочу, -чеш и ґерґотіти, -ґочу, -тиш, гл. 1) Кричать (о гусяхъ, индюкахъ). Рябко спитать хотів, але Рябків язик був в роті спутаний, неначе путом з лик і ґерґотів щось як на сідалі индик. Г. Арт. (О. 1861. ІІІ.). 2) Говорить на непонятномъ языкѣ.
Див. також:
