Ґардувати

Ґардувати, -дую, -єш, гл. 1) Гатить, дѣлать запруду. Черк. у. 2) ? Як весло ґардує, то треба його плазом поставити й перестанеш. Канев. у.

Сучасні словники

1. Загачувати. Гардувати у ставку воду (Словник Грінченка).

2. Гуляти. До лісу почвалав [Еней], Де гардовав [гардував] Евандр з попами (Іван Котляревський, I, 1952, 202).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 31.

3. дієсл., -дую,- дуєш. 1) Гатити, робити дамбу(Черкаський уїзд) 2) “Як весло ґардує, то треба його плазом поставити й перестане”(Канівський уїзд) (Криворучко В. Вживання букви Ґ / кг (чи інших написань) в історії розвитку мови).