Біднота

Біднота, -ти, ж. 1) Бѣдность, убожество. 2) соб. Бѣдные люди, бѣдняки. Там живе усе така біднота, що страх і дивиться.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/підрозділ

Біднота, -ти, ж. 1) Бѣдность, убожество. 2) соб. Бѣдные люди, бѣдняки. Там живе усе така біднота, що страх і дивиться.	

Сучасне тлумачення: Вхід · Реєстрація Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

 в означеннях

Тлумачення, значення слова «біднота»:

БІДНОТА 1, ноти, жін., збірн. Бідні, убогі, незаможні люди. З усіх сторін біднота безробітная Пливе, гуде, розмахує руками (Іван Франко, XIII, 1954, 310); На полі одразу зчинився галас, Варчукова братія доводила своє, біднота своє (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 137); // Клас експлуатованих селян-бідняків за капіталізму. Вороги металися в паніці,., вили, проклинали і вмирали від рук повсталої бідноти (Олександр Довженко, Зач. Десна, 1957, 93).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 177.

БІДНОТА 2, и, жін. Те саме, що бідність 1. Мотря під холод дві дошки спалила, бо не було чим у хаті прокурити... Біднота несказанна, злидні невилазні! (Панас Мирний, II, 1954, 45); Вдома, у бідноті, у великій сім'ї, де не було місця зайвому ротові, жилось [Раїсі] невесело (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 312). Бідність, -ности, ж. Бѣдность, убожество, нищета.

Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Бе́дность – убо́зтво, убо́гість, бі́дність, неста́тки, недоста́тки, бідно́та, мізе́рія, зли́дні. • Впасть в бе́дность – дійти́ до вбо́зтва. • Б. одолела – зли́дні обсі́ли. • Довести до -ти – зубо́жити, збідни́ти, звести́ з хазя́йства. Доведенный до -сти – зубо́жений. Беднота́ – 1) см. Бе́дность; 2) (бедняки) бідно́та, бідо́та, голь, голо́та, харпаки́, зли́дні, харпа́цтво. Бедня́к – біда́к, біда́р (р. -ря́), харпа́к, бідня́к, (пр. біда́цький, біда́рський, харпа́цький, бідня́цький), неста́ток, худа́к, тісна́к; (презр.) драб, голодра́б, голи́ш, голя́к, зли́день, злиде́нник, злида́р (р. -ря́) (ув. злидарю́га), капца́н, гольтіпа́ка, голочва́нько; соб. – біда́цтво, бід(н)о́та, харпа́цтво, голо́та, голе́ча, гольтіпа́, сіро́ма, сіромашня́. Взаимопо́мощь – взаємодопомо́га, обопі́льна допомо́га. [Бідно́та пови́нна об’є́днуватися на ґру́нті взаємодопомо́ги]. • Касса -щи – ка́са взає́мної допомо́ги (взаємодопомо́ги). Нагота́ – 1) голи́зна, го́лість (-лости), (стар.) нагота́. [Свята́ голи́зна, та й го́ді (Коцюб.). Наготи́ ста́рої ні́чим одягти́ (Шевч.)]. • Невеянный хлеб – не голод, посконная рубаха не -та́ – поло́в’яний хліб не го́лод, па́чосна соро́чка не нагота́ (Номис); 2) убо́зтво, бі́дність, неста́тки (-ків), зли́дні (-нів); срв. Бе́дность; 3) бідно́та, голо́та, харпа́цтво; срв. Беднота́ 2. - Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору Бідно́та – 1) (собир.) бедные люди, бедняки; 2) убожество, бедность. - Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору Бідно́та, -ти, ж. 1) Бѣдность, убожество. 2) соб. Бѣдные люди, бѣдняки. Там живе усе така біднота, що страх і дивиться. Бідночі́я, -чії, ж. = Біднота. Желех. Бідо́та, -ти, ж. 1) = Біднота 1. Коли кого вбачав я без одежі, на холоді та на дощі в бідоті К. Іов. 67. 2) = Біднота 2. Сим. 235. - Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору Бѣднота́ = 1. д. Бѣ́дность. 2. бідо́та, бідно́та, голо́та, сїро́ма, гольтїпа́, сірома́шня, убіж, зли́днї. — Не боїть ся голота нї дощу, нї болота. н. пр. — Хоч злиднї, та з перцем. н. пр. — Ой не ходи, вражий сину, де голота п’є. н. п. Голытьба́ = голо́та, здр. голо́тонька, гольтїпа́, сїро́ма, бідно́та, зли́днї, у́біж. — Розжилась голота коло болота. н. пр. — У голоти нема що молоти. н. пр. — Там такі злиднї, що кіцьку нема чим з пічурки виманити. н. нр. (Д. Бѣднота́ 2.) Пролетаріа́тъ = голо́та, сїро́ма, бідо́та, бідно́та, гольтїпа́, сїромашня́, у́біж, зли́днї. — Закипіла на Вкраїнї страшенна трівога, як на шляхту підняла ся сїрома убога. К. Д. (Пр. д. ще під сл. Бѣднота́]]