Блазень
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:30, 14 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Блазень, -зня, м. 1) Молокососъ; дуракъ, дурачина, глупецъ, олухъ. І морду на плече схиливши, як блазень цмокавсь та лизавсь. Котл. Ен. VI. 35. Чи не сором такому блазневі горілку пить? Блазень який, ще й він тут цвірінька. Черк. у. 2) Шутъ. Ум. Блазник. Вх. Лем. 392.
