Ґанок

Ґанок, -нку, м. Крыльцо, подъѣздъ, балконъ. Ой у Лубнях крутоярих у високім замку, сидить пишний князь Ярема на тісовім ґанку. К. Досв. Ой сиділа Марійка на ґанку та краяла червону китайку. Нп. Употребл. съ тѣмъ же значеніемъ и во мн. ч.: Ґанки. Підходимо до шинку, на ґанках такого народу зібралося. Г. Барв. 67. Ум. Ґаночок, ґаночки. Коло хати, перед ґаночками, сидить юрба людей. К. ЧР. 63. 2) Прибудова з площадкою і східцями, а подекуди з покрівлею біля входу в будинок. Сіни були невеликі і вели з одного боку на довгий, теребовельськими плитами мощений ґанок (Іван Франко, I, 1955, 272); Різьба прикрашала [в західних областях України] і частини житлових та господарських будівель — головну балку стелі хати (сволок), дверні та віконні наличники, ґанок (Народна творчість та етнографія, 4, 1958, 67).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 26.