Ґанджа
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:30, 21 листопада 2013; Grinova olga (обговорення • внесок)
Ґанджа, -жі, ж. Изъянъ. Кінь з ґанджою. Уман. І. 305.
Див. Ґандж.
Сучасні словники
Те саме, що вада 1. [Тетяна:] Рубець у нього тут, рубнув, знать, шаблею татарин!.. І той рубець у другого б був ґанджею, у нього ж він красою служить і до лиця, як лицарю, йому!.. (Карпенко-Карий, I, 1960, 149); Телички були гарного приплоду, а коні хоч трохи й худі, проте без ґанджу, видко, роботящі (Юрій Яновський, II, 1958, 403). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 26.
