Ґудз
Ґудз, -дза и ґудзь, -дзя, м. 1) Пуговица. Мет. 403. Ціновим ґудзем застебнувся. Котл. Ен. IV. 26. 2) Шишка отъ ушиба, опухоль. Будував сю хату низького зросту чоловік і двері міряв по собі, то аби сьмо ґудза не набили. Св. Л. 27. Да якийсь бойчак загилив кизяк, вліпив кизяком, аж ґудзь під оком. Грин. ІІІ. 54. 3) Узелъ на веревкѣ, ниткѣ. Сей батіг був і посмолений, а тепер вже давно обліз, аж рудий та товстий такий! І на кінці ґудз як голуб’яче яйце. Св. Л. 74. Ум. Ґудзик. Іде по улиці чоловічок, сам мерзений, мідяні ґудзики, на шапці бляшка з доброго семигривенного. Морд. Оп. 23.
Сучасні словники
ҐРУНТОВНИЙ, а, е.
1. Який характеризується повнотою, глибиною, вичерпністю. Тільки ґрунтовна математична підготовка Брянського дала йому змогу швидко врахувати всю особливість роботи в горах (Олесь Гончар, I, 1954, 102); Літературно-критичний нарис Абгара-Солтана — перша досить ґрунтовна праця, що з'явилася в слов'янській пресі про Ю. Федьковича (Радянське літературознавство, 3, 1958, 81).
2. Який стосується корінних, основних питань. Завдання, поставлені перед вищою школою, вимагають ґрунтовпого поліпшення ідейної і теоретичної підготовки майбутніх фахівців (Радянська Україна, 7.VIII 1949, 1).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — С. 182.
Ілюстрації
|
|
|
Використані джерела
Інтернет ресурси
Твори Бориса Грінченка на сайті електронної бібліотеки "Чтиво": [2]
