Діамант
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 11:11, 19 листопада 2013; L.derevianko (обговорення • внесок)
«Словарь української мови»
Діамант, -ту, м. Алмазъ. Ум. Діамантик.
Сучасні словники
ДІАМÁНТ, а, ч. 1. Дорогоцінний камінь – алмаз, штучно огранений і відшліфований; брильянт. Деякі дами були в діамантах, декольтовані, мов на бал (Л. Укр.); Пишна вечірня зірка засяла на голові в Зірниці між пахучими рожами її вінка, мов блискучий діамант (Н.-Лев.). 2. Вид дрібного друкарського шрифту. (Тлумачний словник української мови: В 4 т. Т1 / Уклад. В.Яременко, О.Сліпушко. – К.: АКОНІТ, 2001. – С. 763).
ДІАМÁНТ – коштовний камінь, брильянт. – Принеси мені найкращі убори, знайди найдорожчі діаманти. Хочу вбратись, як королева (І. Нечуй-Левицький); Мама продасть брильянти і золото і те все розділить меж нами (М. Кропивницький).
(Словник синонімів української мови: В 2 т. / А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та інші. – К.: Наук.думка, 2001. – Т. 1. – С. 418).
Рекомендовані джерела
- Словник синонімів української мови: В 2 т. / А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та інші. – К.: Наук.думка, 2001. – Т. 1. – С. 418
- Тлумачний словник української мови: В 4 т. Т1 / Уклад. В.Яременко, О.Сліпушко. – К.: АКОНІТ, 2001. – С. 763.
Ілюстрації
|
