Насіння
Насі́ння, -ня, с. '
«Словарь української мови»
'1) Сѣмя, сѣмена. Що ж бо то за зілля чорнеє да насіння? Мет. 230. От добула собі насіння з круглих буряків. 2) Сѣмячки (подсолнечника и пр.) Дівчата лузали насіння. 3) Сѣмя, потомство; отродье. Промовив Авраамові і насінню його. Єв. Л. І. 55. Пускали колоддя, каміння і враже так товкли насіння, що у рутульців хляв і дух. Котл. Ен. V. 64. Ум. Насіннячко. Сим. 225.
Сучасні словники
Насіння - зачаток рослини, який складається із зародка та оболонки.
Насіння - зерна, дрібні плоди рослин, признач. для посіву, посадки і т. ін.
Насіння- всі ботанічні форми посівного матеріалу: власне насіння, плоди, супліддя, частини складних плодів, цибулини, бульби і т. п.
Насіння - орган статевого розмноження і розселення рослин, що вміщує всередині себе зародок і запаси поживних речовин.
Насіння- зародкова стадія насіннєвого рослини, що утворюється в процесі статевого розмноження і служить для розселення.
Рекомендовані джерела
- Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958. Том 2, ст. 519.
- Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.
- Етимологічний словник української мови
- Словник ботанічних термінів. - Київ: Наукова Думка. Під загальною редакцією д.б.н. І.А. Дудки. 1984.
- «Біологія. Сучасна ілюстрована енциклопедія.»Гол. ред. А. П. Горкіна; М.: Росмен, 2006.
- Рейвн П., Еверт Р., Айкхорн С. Сучасна ботаніка, т. 2. М., 1990