Натхнення

Натхнення - надхнення.

«Словарь української мови»

Натхнення , сер. Стан людини, що характеризується піднесенням її творчих сил, активізацією всіх психічних процесів. Романик знову ковтнув води, ніби цілющого трунку, від якого на нього повинно зійти натхнення (Ірина Вільде, Сестри., 1958, 465); На співбесідника дивилися глибокі, карі, допитливі очі, сповнені внутрішнього вогню й натхнення (Олекса Десняк, Десну., 1949, 236).

Сучасні словники

Натхнення - стан творчого піднесення,приплив творчих сил.

Тлумачення:

Натхнення – «збуджувати натхнення»- запозичення з польської мови; natсh-nac утворені з префікса na- і основи дієслова tсhnac, що продовжує давнішу форму «дихнути», форми «надихати», надихнути, надих утв. як власне українські варіанти – кальки до запозичених форм.

Це цікаво знати!

---

У стані натхнення одночасно приводяться в дію всі сфери психіки. Спостерігається особлива ясність свідомості, висока продуктивність мислення і творчої фантазії, наплив почуттів і виняткова зосередженість уваги на об’єкті творчості.

Рекомендовані джерела

---

1. Словарь української мови - українсько-російський словник, виданий 1907–1909 у Києві в 4 томах. Його зібрала редакція журналу «Кіевская старина», упорядкував з додатком власного матеріалу Борис Грінченко. С. 437.
2. Великий Тлумачний словник сучасної української мови. Видавництво «Перун» 1991-2001.С- 434.
3. Український педагогічний словник Київ. Либідь 1997, Автор: Семен Гончаренко, Міжнародний фонд «Відродження».
4. Тлумачний словник укр.мови за ред. Д.Г. Грінчишина- 3-тє вид. перероб. і доповн.-К. Освіта 1999-302с.
5. Великий тлумачний словник української мови (з дод. і доп.)/ Уклад. і голов. ред. В.Т.Бусел.-К.; Ірпінь : ВТФ «Перун»,2005.- С- 220.
6. Етимологічний словник української мови : У 7 т. / Редкол. О.С. Мельничук(гол.ред.) та ін.- К.: Наук. Думка, 1983.-Т. 4: Н-П / Уклад. : Р.В.Болдирєв та ін.; Ред. Тому: В.Т. Коломієць,В.Г. Скляренко.-2003-С-25.
7. Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 365, 221.

Ілюстрації

Див. також

• Абетка в "Тлумачному словнику онлайн".

  -и, ж.

1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. За абе́ткою — в алфавітному порядку.
2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар.

• "Академічний тлумачний словник"

АБЕТКА, и, ж.

1. Сукупність літер, прийнятих у писемності якої-небудь мови і розміщених у певному усталеному порядку; алфавіт, азбука. Один чи два рази проказала [Настя] за Чумаком абетку і вже на другий день, дивуючись сама з себе, назвала всі літери (Валентин Речмедін, Весн. грози, 1961, 224); Якою саме була слов'янська абетка, створена Костянтином, ми так і не знаємо, бо жоден пам'ятник тодішньої слов'янської писемності до нас не дійшов (Радянське літературознавство, 5,1958,45).
За абеткою — за порядком літер, прийнятим в абетці (алфавіті). Словник — книга, в якій за абеткою розставлено тисячі, десятки, а то й сотні тисяч слів (Леонід Первомайський, III, 1959, 310).

2. Книжка для початкового навчання грамоти; буквар. Відомий московський спеціаліст по старій книзі О. Г. Морозов приніс сюди «Українську абетку» Г. Нарбута. Ця книга видана в 1917 р. у Петербурзі (Літературна газета, 11.IX 1959, 3).

3. перен. Основні, початкові відомості з якоїсь науки; найпростіші положення, основи чого-небудь. Абетка біології.

Інтернет-джерела

• А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА , "Абетка" у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»
• Абетка, матеріали з сайту Вікіпедія

• abetka.ukrlife.org - Абетки
• Абетка малятко - відео на YouTube
  

--Володимир 14:27, 25 жовтня 2012 (EEST)