Ми́ло
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:39, 9 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
І. Ми́ло, -ла, с. 1) Мыло. Чуже й мило голило, а моя бритва не бере. Ном. 2) — собаче. Раст. Herniaria glabra. L. ЗЮЗО. І. 124. Ум. Мильце.
ІІ. Ми́ло, нар. Мило, пріятно; любезно; хорошо. На тебе дивитися мило. Мет. Не бачила миленького, і діло не мило. Мет. 83. Не там щастя, не там доля, де багаті люде як злучаться по любови, то все мило буде. Чуб. V. 141. Мило вітати. Любезно принимать. Чуб. III. 356. Ум. Миленько. Миленько Ганна подивлялась на панянку. Св. Л. 39.
