Україна

Україна, -ни, ж. 1) = Країна. Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких. Нп. Ой по горах, по долинах, по широких українах, ой там козак похожає. Нп. 2) Украйна, Малороссія — страна, заселенная украинскимъ народомъ, Так звана по письменські Мала Россія, а по народньому Україна. К. XII. 116. Зажурилась Україна, що нігде прожити: гей витоптала орда кіньми маленькії діти. АД. І. 73. Як із деньгодини зчинилися великі війни на Україні. АД. II. 3. Та немає лучче, та немає краще, як у нас на Вкраїні: та немає ляха, та немає пана, немає унії. АД. ІІ. 49. Паша дума, наша пісня, не вмре, не загине, от де, люде, наша слава, слава України. Шевч. 46. Настав инший порядок на Вкраїні, як почали князькиРусь її оберегати, з неї собі данину брати і своєю, Руською землею її називати. К. (О. 1861. IX. Исторія України. 86). Ум. Українонька, україночка. О. 1862. IX. 109; 1861. IX. 9.