Верба
«Словарь української мови»
Верба, -би, ж. Верба, ветла, Salix. Шумлять верби в кінці греблі, що я насадила. Мет. 113. Не стояла б до півночі з милим під вербою. Шевч. 12. Будь високий як верба, а багатий як земля. Посл. У його на вербі груші ростуть. Онъ вретъ, онъ говоритъ небылицы. Куди не підеш, то золоті верби ростуть. Вездѣ испортишь дѣло. Рудч. Ск. II. 61. Вербу носити почав. Запилъ. Грин. І. 233. 2) — дика = Дереза. Вх. Пч. І. 11. Ум. Вербка, вербиця, вербичка, вербиченька, вербочка.
Сучасні словники
Верба, и, жін.
Тлумачення: Верба — дерево або кущ з гнучким гіллям, цілісними листками і зібраними в сережки одностатевими квітками. А над самою водою Верба похилилась (Тарас Шевченко, II, 1953, 8); Хутірець обріс вербами та осокорами (Іван Микитенко, II, 1957, 18).
- [1] - Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 325.
Верба — дерево або кущ пн. півкулі; відзначається швидким ростом; в Україні бл. 30 видів; найпоширеніші: в. біла, в. ламка, в. гостролиста (шелюга), в. 3-тичинкова (білолоз), в. 5-тичинкова (верболіз); квітка в. медонос; з кори одержують дубильні речовини й барвники, саліцин; в. використовують як рослину-піонер для залісення пустищ, укріплення берегів водойм та річок; плакучі та пірамідальні різновиди вирощують як декоративні.
- [2] - Універсальний словник-енциклопедія
Орфографічний словник української мови :верба-іменник жіночого роду. Але: дві, три, чотири верби.
Фонетичний запис:[wерба́ ]
Морфологічний запис: верб-а
Словотворення: верба→вербниця
Українсько-російський словник: верби́чка(единичное дерево),верби́на; ветла́, мн.вё́тлы ;ива
Фразеологічний словник української мови : золоті верби ростуть - виходить що-небудь пусте, недоладне;як ви́росте гарбу́з на вербі́ - уживається як категоричне заперечення змісту зазначеного слова; ніколи не буде; на вербі́ гру́ші - нісенітниці, дурниці;пови́снути на вербі́ - заподіяти собі смерть; повіситися;як чорт до сухо́ї верби́ - дуже сильно;
