Хура
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 08:48, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Хура, -ри, ж. Вьюга, мятель. О. 1861. V. 67. Поїхав мій старий, коли б не змерз, бо на дворі хура піднялась. О. 1861. V. 73.
