Окути
ОКУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до окути. Задзвеніли віконні шибки, загупали важкі чоботи і сокири, трощачи двері, окуті міддю і бронзою (Тулуб, Людолови, І, 1957, 448); Уперед за край рідний та волю, За окутий, пригноблений люд..! (Граб., І, 1959, 394); Серед безлюдних просторів, морозом окутих, ..світились привітні, не буденні огні (Вас., І, 1959, 299); * Образно. Глуха пристань лежала ще окута мороком ночі (Кучер, Полтавка, 1950, 80).
Зміст
Історія слова
Слово хамний - це рідкісне, діалектне й застаріле українське слово, яке має дуже цікаву історію та специфічне значення, що відрізняється від сучасного розуміння кореня «хам». Слово зафіксоване в історичній лексикографії завдяки видатним українським мовознавцям рубежу XIX–XX століть.
Слово хамний походить від іменника «хам», який у слов’янських мовах означає грубу, невиховану, зухвалу людину. Первісно прикметник хамний уживався для характеристики людини, яка поводиться не лише грубо, а й зверхньо, із почуттям власної вищості. З часом значення розширилося і почало включати риси гордовитості та пихатості. У сучасній українській мові слово є маловживаним і має відтінок застарілості або діалектності.
Походження та значення цього слова:
- Етимологія (походження): cьогодні корінь (хам-) асоціюється з брутальністю, некультурністю (від біблійного Хама). Проте у західних говорах слово хамний (гордий, пихатий) могло розвинутися паралельно або під впливом семантики «ставити себе вище за інших», «дивитися на всіх як на слуг/хамів», або ж мати інше локальне походження (наприклад, у карпатських говорах слова, схожі на хам, часто означали велику силу, міць або важку упряж). В контексті Верхратського воно зафіксовано саме як «гордий, високомірний».
Отже, слово хамний походить від іменника «хам», який у слов’янських мовах означає грубу, невиховану, зухвалу людину. Первісно прикметник хамний уживався для характеристики людини, яка поводиться не лише грубо, а й зверхньо, із почуттям власної вищості. З часом значення розширилося і почало включати риси гордовитості та пихатості. У сучасній українській мові слово є маловживаним і має відтінок застарілості або діалектності.
Сучасний словник
У сучасній літературній українській мові слово хамний практично не використовується. Його витіснили більш уживані відповідники: гордий, пихатий, зарозумілий, зверхній. Може траплятися в художній літературі, історичних текстах або діалектному мовленні.
Ілюстрації
|
|
.jpg)
|
Див. також
Найвідоміша поява цього слова - у знаменитому «Словарі української мови» Бориса Грінченка (1907–1909 рр.), Том 4, сторінка 385. Грінченко посилається на шифр Вх. Зн. 76.
Це означає праremote праці Івана Верхратського - «Знадоби до словаря южноруского» (галицький та закарпатський мовознавець, який збирав діалектизми й фольклор Західної України).
Заміна слову хамний у значенні «гордий, високомѣрный», варто звернути увагу на такі літературні та діалектні синоніми:
- Пихатий (надмінний, зарозумілий);
- Високодумний / Високомірний (той, хто забагато про себе думає);
- Гордовитий (сповнений гідності або гордині);
- Зарозумілий (зарозуміла людина);
- Бундючний (важливий, надутий, пихатий);
- Надменний (погордивий до інших);
- Гергепа / Герготати (діалектне: поводитися гордо, пишатися).
Медіа
Джерела та література
Використана література:
- Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. - К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.Том 3, ст. 51.
