Химерити

Химерити, -рю, -риш, гл. 1) = Химерувати. Ох старі голови та розумні: химерять, химерять, та й зроблять з лемеша швайку. Шевч. 152. 2) Фантазировать, мечтать. Ох, коли б!... Та що! про се шкода химерити. К. Дз. 142.

Сучасні словники

ХИМЕРИТИ, рю, риш, недок., розм.

1. Те саме, що вигадувати. - Добре було б дати сюди підбори, передок і закоти з малинової шкіри,- химерив Омелько, розглядаючи замшу (Тулуб, Людолови, І, 1957, 120); *Образно. Прокопчук - шапка на потилиці, шинеля розстебнута, лупаті очі так і виграють, так і химерять, щоб що-небудь збрехати - цілу дорогу теревенить, одне кінчає, друге починає (Тют., Вир, 1964, 356).

2. Те саме, що вередувати. - Не знаю, чи то на зубки, чи що, але дитина чогось химерить сьогодні (Вільде, III, 1968, 321).