Лелечич

Леле́чич, -ча, м. Аисть-самецъ. Полетів уже лелечич, полізу до гнізда. Лубен. у.

Сучасні словники

ЛЕЛЕ́ЧИЧ а, ч., поет., рідко.

Самець лелеки. Лелечич задумливо бродив по луках. (В. Дрозд)

Ілюстрації

Див. також

ЛЕЛЕЧИЧ — ЕТИМОЛОГІЯ леле́ка

запозичення з тюркських мов;

тур. крим.-тат. läiläk «лелека», аз. lejläk, кирг. leklek, каз. läjlek зводяться до перс. leklek, яке походить від ар. laklak «тс.»звуконаслідувального походження;

припускалося звуконаслідувальне походження і на слов’янському ґрунті (Преобр. І 445; Младенов 272);

р. [лекле́к] «біла чапля; лелека», болг. схв. лéлек «лелека»;

Джерела та література

Словник Горох

Словник УКРЛІТ