Лелечич

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Леле́чич, -ча, м. Аисть-самецъ. Полетів уже лелечич, полізу до гнізда. Лубен. у.


Сучасні словники

ЛЕЛЕ́ЧИЧ а, ч., поет., рідко.

Самець лелеки. Лелечич задумливо бродив по луках. (В. Дрозд)

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

ЛЕЛЕЧИЧ — ЕТИМОЛОГІЯ леле́ка

запозичення з тюркських мов;

тур. крим.-тат. läiläk «лелека», аз. lejläk, кирг. leklek, каз. läjlek зводяться до перс. leklek, яке походить від ар. laklak «тс.»звуконаслідувального походження;

припускалося звуконаслідувальне походження і на слов’янському ґрунті (Преобр. І 445; Младенов 272);

р. [лекле́к] «біла чапля; лелека», болг. схв. лéлек «лелека»;

Джерела та література

Словник Горох

Словник УКРЛІТ

Зовнішні посилання