Топчитися

Топчитися, -чуся, -чешся, гл. Топтаться, суетиться. Роздігся і давай бродити по потічку, шукати загублі: топчився, топчився — не найде.

І топчиться мати коло воріт, не зводячи очей із шляху, що в поле тікає…( Т.Шевченко)
Довго топчиться Петро біля дверей, ніби йде, та не йде — щось серце йому не пускає.( І.Франко)
Чого ти топчишся, мов тінь без тіла? Говори вже прямо, чи правду чув?( Л. Українка)
Він стояв, топчачись на вогкій землі, а в грудях йому ворушилась тяжка думка.( М.Коцюбинський)
Топчишся на станції, мовчиш, дивишся, як проходять потяги, і думаєш, куди далі.(С.Жадан)

Зміст

Походження слова «топчитися»:

Корінь «топ-» походить від праслов’янського topati, що означає «топтати», «топтати ногами», «наступати».
Суфікс -ч- у слові «топчити» або «топтати» — це результат фонетичних змін (чергування приголосних), властивих для словотвору.
Постфікс -ся додає зворотності, тобто дія повертається на того, хто її виконує (не просто «топче», а «топчеться сам» або «топчеться на місці»).

'Теперішній час:] Я топчуся Ти топчишся Він / вона топчиться Ми топчимося Ви топчитеся Вони топчаться

⸻

'Минулий час:' (Я) топчився — чоловік (Я) топчилася — жінка (Воно) топчилося — середній рід (Ми / вони) топчилися — множина

⸻

Наказовий спосіб: (Ти) топчися! (Ви) топчіться!

⸻

Дієприслівник теперішнього часу: топчачись

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2025 року/{{{підрозділ}}}]]