Обговорення:Чубик
Зміст
Сучасні словники
slovnyk.ua ЧУБИК, а, ч. Зменш. до чуб. Під грузинським сонцем його вихрястий чубик порудів, немов кожушок степового ховрашка (Мас., Роман.., 1970, 152); Він дмухав на білий чубик Петрика і задихався у хвилях ніжності (Стельмах, II, 1962, 162); Щасливий край! Містам і селам в квітках всміхається земля. І пташці з чубиком веселим "добридень" серце промовля (Сос., Солов. далі, 1957, 35); Гаврило ліниво шкутильгав.., пощипуючи вуса, схожі на припечені сонцем кукурудзяні чубики (Тют., Вир, 1964, 90).slovnyk.ua
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Цікаві факти або додаткова інформація
libr.dp.ua Чуб підстригали так: над лобом, на скронях і на потилиці волосся голили чи стригли наголо, і тільки серед голови залишали на долоню широке, кругле пасмо довгого волосся. Його розчісували на всі боки і підстригали кругом.
Чуб – не просто атрибут і не середньовічна мода – це ознака відмінності, певного статусу. Був ще інший варіант – коса на голові – то знак, що воїн перебуває у стані священної війни і готовий у будь-яку хвилину вмерти за свою землю і рід. Як не дивно, але чуби носили і литовці, й поляки... Та якщо розібратися, чуб зустрічається майже у всіх народів, окрім москалів.
Частіше про чуби на голеній голові згадується, коли йдеться про козаків. «Чубатий іде – лихо за собою веде», – казали про запорожців. Голили голови, залишаючи довгі чуби, і київські князі (таку зачіску згадує ще у IX столітті візантійський історик Лев Диякон). Звідки ця манера підстригання? Ймовірно, що і київські князі, й козаки запозичили її у тюркських народів.
Отже, чуб – старовинна національно-культурна ознака українця на ментально-генетичному рівні, яка передавалася з покоління у покоління й вказує на самобутність та ідентичність українського народу, його тисячолітню історію, культуру, традицію, генеалогію, приналежність до давнього козацького роду.
Надзвичайно важливо продовжувати зберігати та популяризувати цю споконвічну зачіску українців.
