Упевнення

Словарь української мови Бориса Грінченка

Упевнення, -ня, с. Увѣреніе. Дія за значенням упевнити Приклад: Все, що було, це омана. Всі його поцілунки та впевнення – се дуріння, брехня. (Б. Грінченко "На розпутті")

 [упе́ўнеин`:а]

Етимологія

• корінь слова "певний"
• запозичення з польської мови;
• pewny, паралельне до чеського. pevný «твердий, міцний; певний», виникло з п. ст. pwa «надія, довіра», пов’язаного з pwać «вірити, сподіватися», яке зводиться до псл. pъvati, що знайшло своє відображення у стсл. (оу)пъвати, укр. упова́ти;
• р. [пе́вный] «справжній, істинний», бр. пэ́ўны;

ФОНЕТИЧНІ ТА СЛОВОТВІРНІ ВАРІАНТИ

1. допе́вне
2. допе́внитися
3. запе́вне
4. запе́внити
5. запе́вно
6. напе́вне
7. напе́вно
8. не́пев «непевний»
9. непе́вний
10. опевня́тися «упевнятися»
11. пе́вен
12. пе́вне
13. пе́вність
14. пе́вно
15. певно́та
16. певня́к «певний»
17. упе́внений
18. упе́внити

Приклади використання

"Словесні ознаки суїцидальної поведінки: – упевнення у безпорадності і залежності від інших;"

"ВІДБУЛОСЯ ВІДКРИТЕ ЗАНЯТТЯ на тему: «Техніки упевнення» - провів Ножовнік Олег Миколайович"

"Та цей розвиток духової культури... означає не тільки здобування щораз ширших просторів дійсности, але й властивий ріст духа, його диференціяцію, зміцнення й упевнення окремих його частин."

"Вшановування означає не лише згадування, але й упевнення, що такі злочини більше ніколи не повторяться», – зауважив він"

Джерела

• Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 456.
• Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 380.