Тугий

Тугий, -а, -е. 1) Тугой, упругій. Щоб була туга як коліно. (Посадивши капусту, примовляютъ). Ном. № 261. 2) Крутой, густой. Туга грязь. 3) Твердый (о камнѣ). Шух. І. 13. 4) Сильный, крѣпкій, суровый. Туга зимойка. Гол. 5) Несговорчивый, упрямый, крутой. Левиц. Пов. 72. Я чоловік не тугий: дасте 25 карбованців, то й ваш кінь. Каменец. у. 6) О рѣчи: тяжелый. Уся мова його була якась туга, лемехувата. Левиц. І. 163. Ум. Тугенький, тугесенький.

Сучасні словники

ТУГИЙ, а, е. 1. Дуже натягнений або стягнений. Поряд із луком тугим лежав сагайдак там (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 353); Небо, хвилини і хвилі вітер, вітрило туге... Чайки мої сизокрилі, хто вас покликав на герць? (Сос., І, 1957, 126); Спрожогу він [ведмідь] необережно торкнувся приманки. Враз кілька мотузків оперезали його і зашморгнули в тугі петлі (Трубл., І, 1955, 176); // Міцно скручений, сплетений; щільний. Яків ліниво вніс з сіней холодного, тугого око-лота (Коцюб., II, 1955, 434); - Но!!! Та все це марно. Зрушити не в силі Коника ні крики, ні тугий батіг (С. Ол., Вибр., 1959, 297); Лице засмагле І туга коса, На ній хустинка біла повиса... (Шпорта, Ти в серці.., 1954, 84); // Який щільно облягає, добре пригнаний. В тугому комірці, з тяжким портфелем, Охайний, чепурний і мовчазний, Він перебув тут вік свій нелегкий Над статистичним ділом невеселим (Рильський, II, 1960, 88); А в неї під пахвою рана Кривавить пов'язку тугу. Але ж бо дочка партизана Й сама не лишалась в боргу (Бичко, Вогнище, 1959, 70).

2. Щільно заповнений, набитий або добре наповнений, надутий. Мотря з пазухи виймає тугий вузлик, зубами розв'язує його і витрушує в дідову шапку своє срібло і мідь (Стельмах, І, 1962, 387); Помахуючи тугим портфеликом з книжками, Марійка Поліщук вийшла на вулицю (Донч., V, 1957, 219); А щедра осінь в кожний двір завозить Валки возів з тугими лантухами (Вирган, Квіт. береги, 1950, 15); // Соковитий, міцний, твердий. На кленах і каштанах стали тугими смолисті бруньки - от ще трохи пригріє сонечко, і вирветься з них на світ нестримне зелене листя (Собко, Звич. життя, 1957, 81); Вузлаті гілки груші одним краєм повисають над городом, а другим над клунею, і в тиші час од часу чути, як зі стріхи падають на землю і відскакують до дровітні невеликі тугі плоди (Стельмах, II, 1962, 33); // З налитим, пругким тілом (про людину, тварину). Прокіп обіймав оком Гафійку. Туга, здорова, чиста - вона світилась на сонці, як добра рілля, як повний колос (Коцюб., II, 1955, 41); Він [кінь] був маленький, незавидний, але на диво тугий і, видно, невтомний (Гончар, І, 1954, 79); // Налитий, пругкий (про тіло та його частини). Вона побігла мовчки, швидко мелькаючи тугими, гарно виточеними литочками (Тют., Вир, 1964, 14); // Сповнений сили, міці. - Отаким нам треба бути, - стисне й покаже [Артем] тугий, як вилитий, ковальський кулак (Головко, II, 1957, 408); Шмалько, мов тур, наліг на неї своїм тугим плечем, і хвіртка з гуркотом полетіла на землю (Добр., Очак. розмир, 1965, 87).

3. Який важко піддається стисненню, розтяганню, повертанню тощо. Денис зачиня, приклада замки, закручує; інший тугий, так аж крекче, притягаючи та крутячи (Кв.-Осн., II, 1956, 406); [Кривцова:] Скільки не пробували відкрити [флакон], не піддається. Пробка надто вже туга (Коч., II, 1956, 433); // Повільний, важкий. Тугий ріст.

4. перен. Який важко піддається будь-якому впливу, умовлянню і т. ін.; який не має схильності до чогось, важкий у стосунках. - Покорись йому, серце! ..Він, правда, трохи якийсь цупкий, тугий! Але до всього можна звикнуть (Н.-Лев., І, 1956, 390); Шрам сів кінець стола, підпер руками сиву голову і гірко заплакав. Усі засмутились. Здивовався [здивувався] гетьман. Знав він Шрамову тугу натуру (П. Куліш, Вибр., 1969, 84); На що Скиба Іван - тугий до людей, а й його прихилив [Гармаш] до себе за один вечір (Головко, І, 1957,325); - Швець, який навчав мене, правда, був добрий, славився на все місто. На науку, правда, тугий був. У рік більше, як одної операції не навчав.. З норовом був дід (Збан., Єдина, 1959, 139); // Який погано розуміє, повільно засвоює.

5. перен. Міцний, сильний у своєму русі. Ще мить - і вибух, десь тут, зовсім поруч. На спину летять грудки землі, в лице б'є туга повітряна хвиля... (Коз., Гарячі руки, 1960, 137); Холодний душ стряс тіло, проте Катерина не закрутила крана, а навпаки - ще більше підставила плечі під тугі струмені (Вільде, Сестри.., 1958, 212); Марта, накриваючи землю спідницею, присідає біля вим'ястої Калини, і тугі струмочки то дзвінко б'ються в клепки дійниці, то глухо спінюють надоєне молоко (Стельмах, II, 1962, 310); Таня стояла біля самої кабіни, їй в обличчя бив тугий, весняний вітер (Ряб., Жайворонки, 1957, 134).

6. перен., розм. Який важко дається, добувається; недостатній, поганий. Трудне життя, як не крутись... А ще й крутитись не завжди є на чім та біля чого: тугі заробітки (Головко, II, 1957, 397).

@ Туге вухо див. вухо; Тугий на вухо - про людину, яка погано чує, глухувата. - Воно [дитя], звиняйте, малим з печі впало. З тієї пори і пішло... І на око стало сліпе, і на вухо стало туге (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 66). Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Джерела та література

tygug [Електронний ресурс] // словник. – 2022. – Режим доступу до ресурсу: https://slovnyk.ua/index.php?swrd=тугий.

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут філології]]

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Слова 2025 року/Інститут філології]]