Бігцем
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 18:33, 19 квітня 2024; Ovmaksymenko.fzfvs21 (обговорення • внесок)
Бігцем, нар. Бѣгомъ. А він бігцем, бігцем з кіньми. Каменец. у.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачний словник української мови
БІГОМ, присл. Швидко пересуваючись на ногах. Та біжи мені бігом, щоб одна нога тут, а друга там! (Номис, 1864, № 11020); Піхота кинулась бігом... (Мирний, II, 1954, 131); Додому поверталися майже бігом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 454).
Ілюстрації
|
|
|
|
