Кульбачник
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 13:35, 18 квітня 2024; Yvtkachuk.frgf23 (обговорення • внесок)
Кульба́чник, -ка, м. Сѣдельникъ, сѣдельный мастеръ. Желех. {subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність підрозділ=Факультет романо-германської філології)} КУЛЬБА́ЧНИК, а, чол., заст. Сідляр. — Без шкіри вам не прожити. Проте вона потрібна й іншим цехам. — А звісно: і кульбачникам, і лимарям, і кожум'якам (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 175).
