Реміння

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ремі́ння, -ня, с. соб. Ремни. АД. І. 104. За невміння деруть реміння. Ном. № 6035. Ум. Реміннячко.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках РЕМІННЯ1, я, с., розм. Збірн. до ремінь

1. Не боявся Микула й діла: коли зупинялись на ніч, котив вози, зв'язував їх мотузами й ремінням, копав разом з усіма рів навкруг стану (Скл., Святослав, 1959, 339); Незабаром зайшов начальник варти, щелепастий здоровило, увесь у ремінні, в блискучих крагах (Гончар, II, 1959, 292).

РЕМІННЯ2, я, с ., розм. Збірн. до ремінь. Навіть не оглядаючись, я узнаю, що це їде хтось із небагатих людей, бо упряж на конях не рипить ремінням (Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 114).

@ Драти реміння - те саме, що Драти (спускати) ремінь і Наспускати ременів з кого (див. ремінь). За невміння деруть реміння (Номис, 1864, № 6035).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D1%80%D0%B5%D0%BC%D1%96%D0%BD%D0%BD%D1%8F

Зовнішні посилання