Пустіти
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:14, 13 квітня 2024; Kdperederii.fj23 (обговорення • внесок)
Пустіти, -тію, -єш, гл. 1) Пустѣть. Пустіє в хаті, в коморі і на дворі без хазяїна. 2) Пустовать. Зміев. у.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Ілюстрації
Медіа
Див. також
Етимолоія
Від праслов'янської форми *pustъ, від котрої також виникли д.-руськ. пускати, рос. пускать, пустить, пустой, укр. пуска́ти, білор. пускаць, болг. пу́скам, сербське пустити, тощо. Слов. форма походить до праіндоєвр. «полишати»; пор. латиське pauska «голий бугор на лузі», др.-пруське pausto ж., им. ед. «дикий», paustre «дикое место». Щодо чергування sk : st — у пусти́ти форма «пуск» могла бути новотвором.
(Використані матеріали словника М. Фасмера.)