Талановито
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 22:27, 12 квітня 2024; Yocherniavska.fj23 (обговорення • внесок)
Таланови́то, нар. Даровито, талантливо. ТАЛАНОВИ́ТО. Присл. до таланови́тий 2. Уже вам не стане часу першому зачинати ті бої, котрі велися так талановито вами (Мирний, III, 1954, 284); Оркестрові та диригенту пощастило талановито передати пасторальні образи, нестримний танець тритонів та наяд, урочистий рух колісниці Нептуна (Літ. Укр., 29.V 1962, 4).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.— Т. 10. — С. 26.
Талановито нар. Даровито, талантливо.
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.— Т. 4. — С. 244.
