Одружити

Одружити, -ся. См. Одружувати, -ся.

Словник української мови

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ОДРУ́ЖЕННЯ, я, сер. Дія за значенням одружити і одружитися. Відтоді, як Безбородько став бувати у Річинських на правах нареченого, все життя в домі підпорядкувалося одній меті: його одруженню з Катериною (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 510).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках ОДРУЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ОДРУЖИТИ, одружу, одружиш, док., перех., з ким, на кому і без додатка. Єднати шлюбом чоловіка і жінку. Ми вкупочці колись росли, Маленькими собі любились, А матері на нас дивились Та говорили, що колись Одружимо їх (Шевч., II, 1963, 229); Одружили Палажку з парубком, і, добре погулявши на весіллі, свекор забрав молодих та й повіз до себе (Стор., І, 1957, 27); До господарства потрібні стали робочі руки, і старшого, Антона, батько одружив (Чорн., Визвол. земля, 1950, 40).

Словник синонімів ОДРУЖИ́ТИз ким, на кому і без додатка (з’єднати шлюбом чоловіка з жінкою), ПОЄДНА́ТИкого з ким, СПАРУВА́ТИ, ПРИСТРО́ЇТИрозм., ОБКРУТИ́ТИрозм.[ОКРУТИ́ТИрозм.], ПОДРУЖИ́ТИрозм.,ЗАШЛЮ́БИТИзаст.,ОПЕНЬГА́ТИдіал.;ОЖЕНИ́ТИ, ПОЖЕНИ́ТИ (парубка, чоловіка); ВИ́ДАТИ (дівчину, жінку); ПОВІНЧА́ТИ, ОБВІНЧА́ТИ (здійснюючи церковний обряд); ОБРУЧИ́ТИ (одягнувши молодим обручки). - Недок.: одру́жувати, поє́днувати, парува́ти, пристро́ювати, обкру́чувати[окру́чувати], дружи́тирідшежени́ти, видава́ти, вінча́ти, обруча́ти.

Ілюстрації