Жалісний

Жалісний. См. Жалісливий.

Сучасні словники

ЖА́ЛІСНИЙ(про слова, голос, погляд тощо — який виражає почуття жалю, сповнений жалю) ЖА́ЛІСЛИВИЙ, ПЛА́ЧНИЙ, ЖАЛКИ́Й рідше, ЖА́ЛЬНИЙ рідше. Кінчалася пісня, слова жалібнії змінилися в слово потіхи (Леся Українка); А панотець тим часом нарікав жалісним голосом, що його так нога болить (Лесь Мартович); Олександра Василівна помітила це й посміхнулася жалісливою посмішкою прощення (О. Довженко); Матка під кряжем стояла, плачним гласом вимовляла (Б. Грінченко); Іще довго Горпина чула дитячий плач, жалкий та болісний (Марко Вовчок); Дівчата поставали, привіталися, жальними очима дивилися Маркові вслід (К. Гордієнко).

Жалісливий. 1. Схильний до жалості, співчуття; який виражає жалість, співчуття: жаліслива людина, жалісливе серце, жалісливий голос, жалісливе слово. 2. Сповнений суму, співчуття: жалісливий докір, жалісливий погляд.

ЖАЛІСНИЙ, а, е. 1. Який виражає безпорадність, біль, слабість, муку. В голосі Кузьмича почулися жалісні, благальні нотки (Руд., Вітер.., 1958, 218); Знову долинув до нього протяжний жалісний звук.. Десь зовсім недалеко стогнала людина (Донч., III, 1956, 236); // Сповнений суму; сумовитий, журливий. В її голосі почулася дрижача жалісна нотка, бо в її вдачі було багато природженої журливості (Н.-Лев., IV, 1956, 107); [1 дівчина:] Така жалісна [пісня], аж плакати хочеться (Фр., IX, 1952, 94).

2. Схильний до співчуття; співчутливий. Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна (Мирний, II, 1954, 80)

Ілюстрації

Див. також (цікаві факти)

Почуття жалості і співчуття багато в чому схожі, але між ними є і суттєві відмінності, важливо розібратися, в чому саме вони полягають. Співчуття по відношенню до інших людей – це здатність точного визначення їх емоційного стану. Уміння незалежно від обставин діяти так, щоб не нашкодити оточуючим. Людина, що викликає жалість, розписується у власній слабкості та деякої «ущербності», його страждання констатуються з деякої відстані. Це почуття супроводжується деструктивної енергією, показує нездатність іншого самостійно подолати непросту ситуацію, визнання за ним жертовної позиції. В жалю присутня домішка переваги. Той, хто викликає її, сприймається як невдаха. Не варто жаліти когось- це почуття деструктивно. Від нього віє зарозумілістю, воно надає руйнівну дію і на те, що шкодує, і на того, хто його викликає.

Чим же відрізняється жалість, співчуття? Жалість не містить співчуття, а у співчутті воно присутнє, спонукаючи надавати допомогу іншому в подоланні його страждань. Ключова різниця між цими почуттями полягає в тому, що одне руйнівно, а друге творчо. Жалість має відношення виключно на жаль, а співчуття націлена на сприяння в подоланні сформованих незавидних обставин.

Джерела та література

https://1683.slovaronline.com/997-%D0%B6%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%B9 https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B6%D0%B0%D0%BB%D1%96%D1%81%D0%BD%D0%B8%D0%B9