Лютування
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 11:58, 27 березня 2024; Doandriievska.fufkm23 (обговорення • внесок)
Лютува́ння, -ня, с. Свирѣпствованіе. Лютуванням і кров’ю вони наситились уже вдоволю. Стор. МПр. 147.
ЛЮТУВАННЯ 1, я, сер. Дія за значенням лютувати1.
Як скажений звір, що боїться води, труситься й лютує, забачивши її, ..так Чіпка кинувся, скочив угору... (Панас Мирний, I, 1949, 309);
Ревуть, лютують вороги; Козацтво преться без ваги — І покотились яничари (Тарас Шевченко, I, 1963, 199);
ЛЮТУВАННЯ 2, я, сер., заст. Дія за значенням лютувати2. https://sum.in.ua/
Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 575.
