Хухнути
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 07:51, 30 вересня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Хухнути, -ну, -неш, гл. Дунуть (ртомъ). ЕЗ. V. 180. Після треба хухнуть на жовнаки. Чуб. І. 139. Хухнула му в рот, і ожив. Драг. 359.