Цовта

Цо́вта, -ти, ж. Глыба. Цовта землі, снігу, сахару. НВолын. у.

Словник Бориса Грінченка

Цо́вта, -ти, ж. Глыба. Цовта землі, снігу, сахару. НВолын. у.

Сучасні словники

СЛОВНИК ГЕОЛОГИЧНОЇ ТЕРМІНОЛОГІЇ

Цовта – Глыба. 17 (IV.435); 49 (1.306; 11.262).

https://repository.encyclopedia.kyiv.ua/files/original/4a062929038b561a54475e694c8c8075.pdf

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Тлумачний словник української мови

Замість "глиба" в українській мові краще вживати "брила"

БРИЛА, и, ж. Великий безформний шматок каменю, землі, глини, льоду і т. ін. Рве [вода] каміння з-під ніг, котить кам'яні брили з гори і дуже легко може перевернути віз (Фр., III, 1950, 7); Гурток людей котить покинуту Зетом брилу до вилому (Л. Укр., І, 1951, 455); Он під самим берегом розмокає у воді свіжа глиняна брила, що недавно відкололася від берега (Руд., Вітер.., 1958, 155).

ГЛИБА, и, ж. Те саме, що брила. Летить каміння, летять глиби страшні на військо королівське (Шиян, Іван - мужицький син, 1959, 54); На шляху незабаром почали траплятися земляні глиби на кризі (Видатні вітч. географи.., 1954, 58); * Образно. Ми зрушили з місця глибу нечуваної ваги, глибу косності, неуцтва.. (Ленін, 31, 1951, 99); * У порівн. Матрос, як глиба, стояв лицем до зборів, уперся спиною об ганок (Ле, Історія радості, 1947, 65).