Семеряга

СЕМЕРЯ́ГА, СЕМРЯГА, и, жін., заст.

1. Домоткане грубе нефарбоване сукно: сірячина. Повбирались [запорожці] у такі жупани, що хоть би й гетьманові, — і все щоб тільки показати перед миром, що запорожцю тії сукна .. все одно, що й семряга (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 78).

2. Верхній селянський одяг із такого сукна; сіряк. Не рік, не два тобі, Іване, Судилося козакувать. Жупан у тебе, звісно, драний, Що семирягою назвать Годиться лучче [краще] (Максим Рильський, II, 1946, 40); — Пане отамане! — А чого тобі, Артем? — Пане отамане, прийшов якийсь дядько в семрязі (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 543); //  перен., розм. Людина, що носить такий одяг, належачи до соціальних низів. Тут Січ стояла, тут гули майдани, димилися козацькі курені, змагались семеряги і жупани, лунали горді і сумні пісні (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 84).). ).

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}