В’язільниця
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:24, 24 листопада 2023; Y.volynets (обговорення • внесок)
В’язільниця, -ці, ж. = В’язальниця. Юрба в’язільниць молодих. Щог. Сл. 103.
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
В'ЯЗА́ЛЬНИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до в'язальник. Юрба в'язальниць молодих Ішла з граблями на покоси (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 376); За косарями в'язальниці вхопилися за перші снопи, любовно зв'язуючи їх крутими перевеслами (Іван Ле, Історія радості, 1947, 183).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 796.
http://sum.in.ua/s/v.jazaljnycja
