Мурування

МУРУВА́ННЯ, я, сер.

1. Дія за значенням мурувати. [Четвертий чоловік:] Я не вірив, що з того мурування буде діло (Леся Українка, I, 1951, 456); Спочатку в бригаді Панько підносив цеглу, потім затирав цемент, аж через місяць підпустили його вчитися мурування (Юрій Смолич, Сорок вісім.., 1937, 144).

2. Кам'яна або цегляна будівля; частина споруди з каменю, цегли. Як на гріх, і пічники їй трапились якісь норовливі, свавільні і легковажні. Мурування робили наспіх, незграбно (Яків Баш, Надія, 1960, 48); Тут [у павільйоні «Наука»] експонуються амфори й монети, зразки кам'яного мурування й різьблені кістяні прикраси (Наука і життя, 10, 1967, 30).

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник української мови [[1]]

МУРУВАННЯ, я, с . 1. Дія за знач. мурувати.

Ілюстрації

Медіа

https://www.youtube.com/watch?v=MHtk86IBGRQ

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]