Відсвіт
Відсвіт, -ту, м. Отраженіе. Яким повів очима навкруги, ніби шукаючи в проворній воді її (Зосиного) чарівничого одсвіту. Левиц. I. 265.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ВІ́ДСВІТ, у, чол.
1. Світло, що відбивається від чого-небудь; відблиск. Де-не-де блищали на стовпах ліхтарі.., кладучи слабі відсвіти на землю (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 38); Крізь шибки видно гірські шпилі, забарвлені відсвітами сонця (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 17); Відсвіти вибухів видно навіть удень (Вадим Собко, Кавказ, 1946, 151).
2. рідко. Відбите зображення кого-, чого-небудь. Яким повів очима навкруги, наче шукаючи десь, ніби в прозорій воді, її [дівчини] чарівного одсвіту (Нечуй-Левицький, I, 1956, 184); * Образно. Неволю Праги і Варшави Радянські воїни змели, І відсвіти гучної слави Усю планету обняли (Максим Рильський, Сад.., 1955, 7).
Словник української мови
відмінок | однина | множина |
---|---|---|
називний | відсвіт | відсвіти |
родовий | відсвіту | відсвітів |
давальний | відсвітові,відсвіту | відсвітам |
знахідний | відсвіт | відсвіти |
орудний | відсвітом | відсвітами |
місцевий | на/у відсвіті | на/у відсвітах |
кличний | відсвіте* | відсвіти* |