Відсвіт

Відсвіт, -ту, м. Отраженіе. Яким повів очима навкруги, ніби шукаючи в проворній воді її (Зосиного) чарівничого одсвіту. Левиц. I. 265.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

ВІ́ДСВІТ, у, чол.

1. Світло, що відбивається від чого-небудь; відблиск. Де-не-де блищали на стовпах ліхтарі.., кладучи слабі відсвіти на землю (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 38); Крізь шибки видно гірські шпилі, забарвлені відсвітами сонця (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 17); Відсвіти вибухів видно навіть удень (Вадим Собко, Кавказ, 1946, 151).

2. рідко. Відбите зображення кого-, чого-небудь. Яким повів очима навкруги, наче шукаючи десь, ніби в прозорій воді, її [дівчини] чарівного одсвіту (Нечуй-Левицький, I, 1956, 184); * Образно. Неволю Праги і Варшави Радянські воїни змели, І відсвіти гучної слави Усю планету обняли (Максим Рильський, Сад.., 1955, 7).
Словник української мови

відмінок	однина	множина
називний	відсвіт	відсвіти
родовий	відсвіту	відсвітів
давальний	відсвітові,відсвіту	відсвітам
знахідний	відсвіт	відсвіти
орудний	відсвітом	відсвітами
місцевий	на/у відсвіті	на/у відсвітах
кличний	відсвіте*	відсвіти*

Ілюстрації