Палання

Палання, ня, с. Пыланіе. На вдержу в серці полум’я-палання. К. МБ. XI. 146.

Сучасні словники

Словник.ua

Пала́ння. іменник, середній рід, неістота.

ВІДМІНОК	ОДНИНА	МНОЖИНА
Називний	палання	палання
Родовий	палання	палань
Давальний	паланню	паланням
Знахідний	палання	палання
Орудний	паланням	паланнями
Місцевий	на/у паланні	на/у паланнях
Кличний	палання	палання

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ПАЛА́ННЯ, я, с. Дія за знач. пала́ти. З кратерів огонь своє палання ніс (Ус., Листя.., 1956, 152); Найкращий дар землі, найкраще Палання сонця в них [гронах] горить (Перв., II, 1958, 138); Рильський в роки небувало жорстокої і важкої війни запалав таким ярим червоним цвітом.. враженої і розгніваної любові до Батьківщини, що це палання саме стало актом подвигу, актом духовного і мистецького геройства (Вітч., 3, 1965, 197).

Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка

Палання, -ня, с. Пыланіе. На вдержу в серці полум'я-палання. К. МБ. XI. 146.

Ілюстрації

Джерела та література

Словник.ua=== Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)=== Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка===