Шуги

Шу́ги, шугу́, меж., которымъ прогоняютъ птицъ. Гой шугу з лугу, райськії пташки. Гол. IV. 547. Ой шуги в луги, райськії пташки. Мет. 331.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ШУ́ГИ, виг., розм. Покрик, яким відганяють свійську птицю, птахів. Шуги на попові кури! а на наші не лети, тобі очі засліпи (Номис, 1864, № 13386).

Ілюстрації

).

Медія

.

{{subst:Шаблон:Словник Грінченка ісучасність|підрозділ=Факультет романо-германської філології}}