Розвеза
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 10:06, 12 квітня 2023; Morosokhatska.fitu20 (обговорення • внесок)
Розвеза
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909.
Розвеза, зи, ж. Разиня? Ця дівка добра розвеза: ніколи дверей за собою не зачиняє. Рк. Левиц. Ночувала другу (ніч) під березою з тобою, козаче, розвезою. Мил. 91.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 8, 1977.
РОЗВЕ́ЗА, и, чол. і жін., розм., рідко. Те саме, що роззява.
Синоніми
- РОЗЗЯ́ВА ч. і ж., розм. (неуважна людина)
- РОЗЗЯВЛЯ́КА розм.
- РОЗТЯ́ПА розм.
- РОЗТЯПА́КА розм.
- РОЗТЕЛЕ́ПА фам.
- ҐА́ВА зневажл.
- ВОРО́НА зневажл.
- ШЛАПА́К ч.
- СОЛОПІ́Й ч.
