Чура

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Чура, -ри, м. = Джура 1. То козак йому промовляє: «Чуро мій, чуро, вірний слуго!» АД. І. 248. Ой як крикнув козак Нечай на чуру малого: «Сідлай, чуро, коня мого, а собі другого». Нп.

Сучасні словники

Словник української мови:

Чура, цю́ра або джура — так називали в Україні в 16—18 століттях зброєносця, учня у козацької старшини. Зазвичай джурами були молоді хлопці. Разом із козаками джури ходили в походи, брали участь у боях. Походження терміну джура точно не визначено. Очевидно, це спільне індоєвропейське поняття — чи слово з іранських мов (скіфів/сарматів), занесене в Подніпров'я. В іранських мовах воно означає «товариш».

Ілюстрації

Чура.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання