Чура
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 12:42, 13 квітня 2023; Zvviniarska.fshn22 (обговорення • внесок)
Чура, -ри, м. = Джура 1. То козак йому промовляє: «Чуро мій, чуро, вірний слуго!» АД. І. 248. Ой як крикнув козак Нечай на чуру малого: «Сідлай, чуро, коня мого, а собі другого». Нп.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Чура, цю́ра або джура — так називали в Україні в 16—18 століттях зброєносця, учня у козацької старшини. Зазвичай джурами були молоді хлопці. Разом із козаками джури ходили в походи, брали участь у боях. Походження терміну джура точно не визначено. Очевидно, це спільне індоєвропейське поняття — чи слово з іранських мов (скіфів/сарматів), занесене в Подніпров'я. В іранських мовах воно означає «товариш».